ШЛЮБУВАТИ, БУЮ, ЄШ,
Шлюбувати, бую, єш, гл.
1) Давать обѣтъ. Шлюбувати від горілки. МУЕ. І. 110.
2) Вѣнчаться. МУЕ. І. 129. Шлюб брала, шлюб шлюбувала перед попом, перед дяком з Юрком козаком. Мет. 172.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 504.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ШЛЮНДРА, РИ, →← ШЛЮБОЧОК, ЧКУ,